Цитаделя: Львівський мілітарний альманах
Військово-історичне періодичне видання, що має на меті висвітлення важливих подій мілітарної та політичної історії, які справили відчутний вплив на розвиток культури, мистецтва, науки, технологій і військової справи в Україні та світі. Засноване 2009 року.
Редакційна колегія альманаху:
Олег Фешовець, головний редактор, кандидат філософських наук, завідувач відділу української військової історії Науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки України, директор Видавництва «Астролябія», професор-гість Українського вільного університету у Мюнхені.
Олександр Дєдик, заступник головного редактора, військовий історик, науковий співробітник відділу української військової історії Науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки України.
Михайло Слободянюк, заступник головного редактора, полковник у відставці, завідувач музею Академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, куратор секції військової емблематики та уніформології Українського геральдичного товариства.
Андрій Гречило, доктор історичних наук, голова Українського геральдичного товариства, старший науковий співробітник Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. Михайла Грушевського Національної академії наук України.
Ярослав Тинченко, заступник директора з наукової роботи Національного військово-історичного музею України Міністерства оборони України
Андрій Сова, кандидат історичних наук, доцент кафедр олімпійської освіти і гуманітарних дисциплін Львівського державного університету фізичної культури, заступник директора Центру незалежних історичних студій.
Партнери альманаху:
Львівська обласна державна адміністрація
Львівська обласна рада
Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького
Львівський історичний музей
Державний архів у Львівській області
Центральний державний історичний архів України у м. Львові
Львівська національна бібліотека ім. Василя Стефаника Національної академії наук України
Контакт:
citadel@astrolabium.com.ua
Місія альманаху:
Уперше представляючи наш альманах, ми хочемо чітко окреслити місію, яку покладаємо на це періодичне видання — одне з тих, що виникають останнім часом в Україні. Очевидно, що швидке зростання кількості часописів, присвячених мілітаристичній тематиці, говорить про наявну потребу у них, але й водночас про певну проблему: те, що вони з’являються так пізно — лише через 10–15 років після здобуття нами незалежності, свідчить також про явний, для тих, хто здатен це помічати, недолік. Значні воєнні події, активну участь у яких брало багато наших співвітчизників, дивним чином відчужуються від нашої історії. А відтак і вся мілітарна сфера людської екзистенції, саме військо й пов’язані з ним технології, культура, особисті чесноти сприймаються нами теж як щось далеке, стороннє, ба навіть чуже. Чи не тому ми й не маємо власної військової історії, а при перших же спробах написати її наштовхуємося на звинувачення у спробі зумисного «переписування»? І чи не тому серед нас панує якийсь дивний пацифізм, уґрунтований у безпідставному переконанні, що в нашому світі можна відсидітись осторонь, що не слід ставати на чийсь бік і що мир як такий може бути результатом чогось іншого, а не цілеспрямованих дій, у тому числі — й мілітарних?
Імовірно, саме цей спосіб мислення притаманний тим народам, яких Ґеорґ Геґель означував як «неісторичні». Проте мало хто адекватно сприйматиме таке означення своєї нації і не реагуватиме на нього, як на образу. Це дає нам підстави сподіватися, що наші зусилля не будуть марними і альманах знайде вдячного читача.
Нині настав час без упереджень, але з належною увагою та повагою переглянути сторінки військової історії, що безпосередньо або ж опосередковано стосувалися нашого краю; що описують події, активними чи пасивними учасниками яких були наші предки; що залишили глибокий чи ледь помітний відбиток на нашому житті або й цілком змінили хід історії, скалічили нас чи оздоровили, збагатили чи збіднили. Без упереджень — бо саме такого ставлення вимагають факти. Але з прихильністю — бо саме така настанова допоможе нам побачити те, що віками нехтували офіційні історіографії інших держав. Тільки завдяки такому, на перший погляд, парадоксальному підходові ми отримаємо шанс написати більш повну, багатограннішу історію. І тут не йдеться про спробу підмінити старі імперські міфи новими, вже українськими. Такий закид був би незаслуженим або, радше, помилково спроектованим на нас. Людство ні у що так не вірить, — як у брехню, що передається з уст в уста, так сказав колись Дені Дідро. Чимало положень усталеної історіографії, на нашу думку, мають статус саме такої «істини», що претендує на безсумнівність. Ми ж, століттями живучи, працюючи, співтворячи європейську історію, борючись і вмираючи на полях європейських битв, змушені — через багатовікову бездержавність — промовляти від власного імені начеб уперше. Тому звинувачення у «переписуванні» історії вважаємо безпідставним і не вартим того, аби приймати його всерйоз. Власне, трагедія полягає саме в тому, що самобутньої української історії ще не написано і наш голос у багатоголоссі нової Європи досі надто слабкий.
Без сумніву, таке завдання не під силу виконати одному часопису, автори якого є і будуть не першими й не останніми з-поміж тих, хто ставив чи ставитиме собі подібну мету. Але зараз саме час поновити наші зусилля. Ми маємо шанс додати свій штрих до новітньої історії європейської цивілізації, додати те, що можемо і мусимо додати лише ми, бо, як казав Тарас Шевченко, у «своїй хаті своя й правда, і сила, і воля…». Додати неупереджено, без ненависті та мстивості, з готовністю до постійного діалогу та відчуттям власної гідності, з відкритістю до нових інтерпретацій та ретельністю щодо фактів, із усвідомленням існуючого розмаїття думок і повним правом на власну. Сподіваємося, що наш альманах стане гідним місцем для таких спроб.
Водночас історіографічними завданнями місія цього видання не обмежується. Це випливає із природи самої історії. Ще Мартін Гайдеґґер звернув увагу на інший характер історичного часу. І наші зусилля, в значній мірі, визначатимуться нашою візією майбутнього. Доступними нам засобами ми намагатимемось підготувати нашого читача до викликів, які несе зі собою прийдешнє. Ми намагатимемось — незважаючи на «негероїчний» дух нашого часу — культивувати чесноти, які у всі віки давали можливість тому чи іншому народові займати гідне місце серед вільних націй світу. Ми щиро вважаємо, що слова Фрідріха Ніцше про те, що «не співчуття ваше, а відвага рятувала досі постраждалих», й нині звучать переконливо. Мужність, жертовність, дисциплінованість і патріотизм не варто відкидати як малопридатний для модерного життя антикваріат, адже ціна нехтування ними, як показала наша, і не лише наша історія, надто велика.
Ми закликаємо до співпраці усіх, хто поділяє наші переконання, незалежно від культурної, національної чи політичної належності. Сподіваємося, що завдяки спільним зусиллям і постійному діалогові ми зможемо запропонувати суспільству детальнішу візію військової історії нашого краю та всієї Європи, візію, яка без нашої участі в її формуванні приречена залишатися неповною і спрощеною, а отже — не цілком достовірною.